Сіє кришталь сутінковий арфа вечірня дощу. Часу лунають підкови, місячний вітер ущух… На перехресті печалі сяйво небачених зір маревом душі вінчає, кинувши в пристрасті вир… Темних небес колісниця гулко несеться удаль. Може усе лише сниться? Зоряно сяє кришталь… 05.04.2023
ID: 979325 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 05.04.2023 23:03:19 © дата внесення змiн: 15.04.2023 10:02:55 автор: Олександр Мачула
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie