Тебе побачила в вікно,
Кудись постійно ти спішиш.
Мені всміхнешся все одно,
Якусь загадку залишиш.
Куди ти квапишся - не знаю,
Мабуть, хтось жде тебе давно.
На тебе просто поглядаю,
Бо все мені це все одно.
Чомусь ввійшло оце у звичку,
Сижу й тебе чомусь чекаю.
Чомусь оця мала дрібничка,
Все ж насторожує, лякає.
Буває, що тебе не бачу,
Якісь сумні думки ідуть.
Мені здається, щось я втрачу,
Цю невідомість розірву.
Та сталось так, як я й гадала,
В вікно не бачу незнайомця.
Його ще довго виглядала...
Чи не брехало все віконце?
Синеньку квітку край вікна,
Мені залишив хтось на згадку.
Невже ходила то весна,
І позбавляла мене смутку.
..."Невже ходила то весна..." 
