Ця історія сталася у моєму рідному селі, незабаром по закінченню війни.
Чоловіків повернулося з війни мало, і вдови заздрили Мотрі, що її Федот повернувся живий. Хоча і без руки, а господарював справно, ще й у колгоспі праював їздовим. Хоч люди ще бідували, та жили весело і дружно. А на свята збиралися в якоїсь вдови, варили картопельку в "мундирах", а ще на закуску в кожного були солоні огірочки і капуста. А випивки було теж не багато: пляшка, чи дві самогону, то вже й гульня, і поспівають, і поплачуть, і пожартують, і потанцюють. Та й розійдуться по домівках, бо ж дома і діти, і господарство, а робочі ж руки одні. Мотря з Федотом теж гуляли у компанії вдів.
Того разу на Різдво зібралися у Мотрі, Федота вдома не було. Котрась і пожартувала:"Де ж Федот? Може ти його вже продала?" "Та хто його такого недолугого купить?" - відказала Мотря. "Я куплю,- обізвалась Ганна, - що тобі за нього дать?" "Літро самогону і кілограм тюльки!" Жінки посміялися і стали лаштувати на стіл, а Ганна десь зникла. Коли всілися за стіл, прийшов Федот, а згодом і Ганна. Вечірка була веселою, а під кінець Ганна вийшла на хвилинку у сіни і внесла літрову сулію самогону і кілограм тюльки. Гуляння тривало майже до світанку, а коли розходились, Ганна забрала Федота.
День - два Мотря була спокійна, по перше Мотря була молодша за Ганну, а по-друге розуміла, що кожній жінці по господарству потрібна підмога, адже всьому дати лад жіночі руки не завжди в змозі. Та коли чоловік не повернувся ні на 4-ий, ні на 5-ий день, Мотря захвилювалася і сама пішла до Ганни. А Федот їй:"Ти ж мене продала, а мені й тут не погано!" Довелося жінці напередодні старого Нового року йти з подвійним могоричем і викупом. Зібралися, звійно, й вдови. Знову були і жарти, і сміх. Так і зустріли старий Новий рік. І таки забрала Мотря свого Федота. Більше вона на цю тему не жартувала, хоча іноді та, чи інша вдова закидала: "Мотре,скільки тобі дати за Федота?" "Мені він смій потрібний,"- відповідала жінка.
І жінки, і чоловіки,
І дівчата, й парубки,
Люблять дуже жартувати,
І старі, і дітлахи.
Та жартуйте на здоров"я,
Хай вам Бог допомага,
Не подумавши на вітер
Все ж не кидайте слова.
Бо як кинеш часом слово,
Кип"ятком ніби обілєш,
Хоч не скажеш більш нічого,
Вихід не завжди знайдеш...
Звісно, жартувать цікаво,
Тільки міру треба знать.
Не образить щоб нікого,
І самому не програть...
Жарти, жарти...З ними легше,
Негаразди подолать.
Про людей треба найперше
І у жартах пам"ятать!..
Дякую,Ніно! У війну наша батьківська хата згоріла, мама самотужки побудувала нову, але маленьку, тому усі жіночі посидепньки ми з братом слухали з задоволенням...
Дякую,Світлано! Моя мама теж була вдова, батько у війну загинув, так що посиденьки вдів були і в нашій хатинці, і ми з братом з задоволенням слухали жиночі оповідки...
