Чекаю я тебе коло верби.
Природа там майстерно спрацювала.
А літній вечір вже шатро розкрив.
Чекає й сонечка усміхнена заграва.
Не бійся комарів, що свій танок,
уже розпочали у верюолозі.
Тут під вербою жебонить струмок,
а ми з ним давні, серце моє, друзі.
Його цілюща і смачна вода,
умиє ніженьки, укуси не з'ятряться.
А серця , жар мій, шкоди не завдасть,
до мого тіла сміло доторкайся.
Вже небо сіє зорі, подивись.
І місяць сяйний , комплімент чекає...
Бажаєш же , щоб мрії всі збулись?
Виходь скоріше квіточко до гаю.
