Дощ наче сльози за бійцями, пронизує аж до кісток, рідні з розбитими серцями, навіки втрачений зв'язок! Дощ наче водяна завіса, неначе розпачу стіна, грім поруч, блискавка за лісом, а у душі живе війна... Дощ лиє у селі й столиці, мовчання, зайві тут слова, чи буде сонце без різниці, ближча до настрою моква...
