Мені тебе ніколи не забути,-
синочку мій, як сонечко ясний...
І голос твій ніколи не почути,
в мріях й думках для мене ти живий...
У білім мареві ти ще зі мною,
і все частіше бачу тебе в снах...
Кудись ми поспішаємо з тобою,
а ти ж давно, синочку, в небесах...
Моє життя вже котиться до краю,
не знаю чи зустрінемось ми там...
Та я тебе і нині виглядаю,
в реальності, а ще частіше в снах...
Буває в снах з тобою розмовляю,
твою усмішку бачу в своїх снах...
А то бува здається я блукаю,
і в розпачі ниряю в небесах...
Зі снів таких не хочу повертатись,
у снах моїх, синочку, ти живий...
Готова я у снах навік лишитись,
і голос твій почути молодий...
На жаль, тебе ніколи не вернути,
завтра на цвинтар я до вас прийду...
Татусь з тобою поруч лежить, сину,
а я одна давно вже тут живу...
Твій брат у Польщі, а сестра в столиці,
ну що поробиш в кожного своє...
А я одна лишилася в Долинській,
і хоч і важко все ж таки живу...
Не ображайся ти на мене, сину,
що я на цвинтар рідко вже хожу...
Не вистача у мене уже сили,
отак, синочку, нині я живу...
Мені тебе ніколи не забути,
хіба лише тоді, як відійду...
Поки живу вас пам"ятати буду,
а прийде час і я до вас прийду...
У Вашій пам"яті, Валечко, він завжди буде живий. Тримайтеся, дорогенька.
