Листочки календаря
Безкінечного спустошують
Книгу товсту й
Малу, відриваючись -
Мов від древа
Осіннього, свіжістю
Друку на пресі
Газетній. За 20
Гривень куплених
Знищувать протягом
Року, аби віку
Кінця відраховувать,
Боючися хоч
День пропустить.
Безцінь - а для когось
Як скарб, що
Коханий на день
Дарував, що купив
Десь в ларьку
Під вікном,
Десь в інтернеті
чи на базарі -
Через рік
Що перестає
Існувати.
