Які знайти віршовані слова,
Щоб вам про сокровенне розказати,
Як йшла від щастя кругом голова,
Або коли хотілося мовчати.
Вписати все в римовані рядки,
Про радість, що у кожнім дні, як море,
Як оглядались мені вслід чоловіки,
Чи про таке, про що і не говорять.
Не варто душу в спогадах ятрить,
Не всі розгадані життєві теореми?
Й тепер, порою, хочеться летіть,
Порою впасти... Та це інша тема...
А то подумаю;"Навіщо я віршем,
чи каюся, чи то молюся Богу?"
Кому потрібний мій душевний щем,
Хтось зрозуміє... Хтось осудить строго.
Та я пишу, народжую рядки,
Все без прикрас, без фальші та вуалі,
Відверто, інколи, пишу слова гіркі,
Не знаючи, що з ними буде далі.
Іду до вас я в щасті та журбі:
Мене не буде,то й рядків не буде...
Але я, Боже, дякую Тобі,
Що мою сповідь все ж читають люди.
Галина Грицина.
Дякую Вам, мені приємно.
