Ти, в мені розплескайся ніжністю,
Розжени кров застійну жилами,
Знову грішною будь погрішністю,
Що мій мозок сповня́є силами,
⠀
Що мій мозок жагою сповнює:
Світ ковтати запа́льно з милою,
Щоб клітинкою вчути кожною,
Як нас він омиває хвилями.
⠀
По сонце́вих долонях з певністю
Босо з ночі світання виплило...
Не мине вечір цей буденністю
Бо вже друге "Просе́кко" випито...
⠀
Хіть як - постіллю вщент зім'ятою,
Як загладжені всі нерівності,
Шовк волосся твій пахне м'ятою,
Рук моїх шал не знає смирності!
⠀
Ледь відкриті у світ фісташками
Наперед збереглись плацентами.
Ми приходим вві сні мурашками,
Ідемо́ в захід ми легендами.
⠀
Оригінал
Расплескайся во мне своей нежностью
Разгони кровь густую, стылую
Оставайся той грешной погрешностью
Что мой мозг наполняет силою
Что мой мозг наполняет жаждою
Поглощать мир глотками полными
Чтобы чувствовать клеткой каждою
Как он нас омывает волнами
Босиком по ладонями солнечным
Нам от ночи – рассвет посылкою
Летний вечер не будет вторничным
Коль просекко второй бутылкою
Коль желанье постелью смятою
Когда сглажены все неровности
Твои волосы пахнут мятою
Мои руки не знают скромности
Приоткрытые в мир фисташками
Сохранённые впрок плацентами
Мы приходим во сне мурашками
И уходим в закат легендами
