І нехай я від горя забуду про щастя,
І нехай проти мене піде цілий світ,
Та не зможу забути того завзяття
І з яким я побачив твій білий цвіт.
І нехай я у сні забуду розцвісти,
І нехай я забуду, як жити вночі,
Та не зможу забути, як у місто ввійти,
Від якого в нас спільні ключі.
