(iз циклу «ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ»)
М.: Освітив стиглий Місяць безмежність,
Обережно повирівняв тіні.
Котить колесом снів обережність,
Срібним кольором стле в мерехтінні...
Г.: Зодягнувшись в сріблястії шати,
Всі мережки-стежки освітив,
Заходився Молодик шукати
Зірку ту, що так вірно любив...
М.: Роззирнувсь навкруги круглолиций,
Закупав сяйвом тисячні милі,
Не обрав, між мільйонів, Зірницю
Та поплив, не рахуючи хвилі...
Г.: Пливучи у небесних просторах,
Бачив лиш віддзеркалля своє..
Огортала все дужче самотність, -
«Де ж єдина у світі цім є?»
М.: І повіла йому легка Хвиля,
Загойдавши в обіймах сонливих:
«Не бануй, друже, знай, твоя мила
Спочиває у водах манливих...»
Г.: Та не може змиритись - Уповні
Виривався з холодних хмар...
До води простягав долоні
І над хвилями чарував...
М.: ...Тепла нічка у мріях спливала,
Юний старець спочинку не знавши
Досі котить, від світу начала,
Сині води, в них Зірку шукавши ...
Марія Дребіт - Галина Химочка
29.04.2021 Португалія - Україна
фото з нету
