Ото замело!
І загрузли ми у кучугурах
Бездуховності і жорстокосердя нашого.
І керує нами твариницький інстинкт
Виживання.
І вибратись звідти нам годі.
А життя прекрасне.
Та коли холодно
І замерзає тіло і душа,
А за плечима ні гроша -
Тоді лишається ...
До тебе, Господи, взиваєм:
" Рятуй, рятуй, Боже,
Дітей своїх!
Бо вже так розмножився
Наш гріх, що
Немає навіть радості
Від зимових утіх
І не можемо знайти ми
Спасіння доріг,
Дорогу спасіння,
Вона бо одна".
Ото замело
І на манівці життя зайшло.
Через усі сніговії, труднощі
І заметілі
До тебе, Господи, іду,
Бо тебе я люблю.
Ти наше спасіння,
У твоїй любові
Наше прозріння.
" Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто,
якщо не через мене". ( Ів.14.6).
Дуже гарно! 
