|
(Русинський діалект)
Доле моя, доле моя- з чого ти зроблена,
чи з травички зеленої,чи з глини зліплена.
Може доле,моя рудна в кузні тя кували,
а вать в хащі,доле моя з дуба тя тесали.
Знаєш доле,моя доле-я тебе жалію,
а пуд вечур рудна моя,сам собі не вірю.
Нині доле,моя доле ревеш де попало,
но а завтра рудна моя,всього тобі мало.
Вчора доле сил немала,ледви говорила-
но а нині в тобі доле,є не людська сила.
Несеш ношу,як мурянка із ціпивши зуби,
бо ніко за тебе доле,нікуди не пуйде.
А бізь знала доле моя,ми з тобов однакі,
по кричиме - сил немаю а "котиме" ггаті.
І по світу і по життю,вподовж і впоперек,
нині водов,по самому дну а завтра у берег.
А бізь знала доле рудна- ми така натура,
що би хижа і машина, як у сусіда була.
Руки наші у музолях,айбо душа співат,
коло гусиль,коло бубна як потятко співат.
А бізь знала доле моя - ми з тобов однакі,
я закочу рукави,ти закочуй ггаті.
І туй ми,на сюм світі,як два цімборики,
із співаночков та з торбов,йдиме по сюм світу.
ID:
885107
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.08.2020 22:00:19
© дата внесення змiн: 05.08.2020 22:00:19
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
