А я й не знала, що умію так любити,
Безмежно, щосекунди, щохвилини,
Немов усе, що може надихати,
Зібралось у одній малій дитині.
Я і не знала, що буває на землі
Таке відверто щире почуття,
Неначе вогник щастя у імлі,
Єдино безсумнівний сенс життя.
Усі думки я описати не посмію,
Вони ж не просто почуття, а справжнє диво!
Не знала, що любити так умію...
Не знала, що любити ТАК можливо...
