Оці слова заплетені в рядки.
Де я беру? Питання марні ваші,
Шепоче хтось, я ж коми і крапки
Розгублюю в словесній своїй каші.
За думкою спішу, щоб не згубить,
Ловлю душі таємний той мотив.
Коли радію, і коли болить,
Нотую в зошит серця свого спів.
Гойдають хвилі настрою мене,
А пані Муза в ліжко не пускає.
Не знаю…. Може це колись мине
Та поки, що таку мороку маю…
Отак, півночі знову за столом,
Приборкую своє примхливе слово.
Ну, а воно, то медом, то жалом
Мене то гладить, то шмагає знову…
