Я іду по твоїх слідах,
І декадами стягує осінь,
Хтось, мабуть, тримав тебе тут на руках,
В тих місцях на яких не зустрілися досі.
Я іду по твоїх слідах,
Як невпинний годинник своєї епохи,
Ще мить, як зустрінуться стрілки в часах,
Ще трохи, ще трохи, ще трохи…
