Коли спаде на землю ніч,
Коли заснуть на небі зорі,
Запалимо ми сотні свіч
З багаття нашої любові.
Коли всі води річкові
Наповняться поталим снігом,
У кожнім новім сплескові
Дзвенітимем щасливим сміхом.
Коли підсніжники в гаю
Проб’ються через сніжну ковдру,
Ми їх попросим до раю
Встелити нам дорогу довгу.
Із вирію нам принесе весна,
На крилах почуттів шаленство.
Усе мине… Мине й вона…
Та в душах лишиться блаженство.
