Українонько, тобі лиш двадцять три –
Чарівна личком і зваблива станом.
Зі щастям би віч-на-віч говорить!
А ти на повний зріст ніяк не встанеш.
Вже й пут нема. І наче вільний рух,
Але назад чомусь. І ти не рада,
Бо вказує дорогу бізнес-крук,
Що намостив гніздо собі у владі.
Назносив хмизу, пір’я звідусіль,
Та найчастіш цурпалля ніс зі сходу.
І висидів біду для міст і сіл.
Саджав на вила правду і свободу.
Ти майже гола. Все із тебе зняв.
Навчитель – крук сусідський – двоголовий.
У них обох напохваті брехня.
І явно вже обидва прагнуть крові.
Їм хочеться порвати на шматки
Прекрасне тіло! Обернути в жертву!
Трьома дзьобами розклювати, зжерти!
Або хоча б ввібрати в болячки.
Але тобі не до лиця ярмо –
Гніздо уже шматується на клоччя.
Пора хазяйнувати в домі отчім
Самим –
Тримати праведне кермо.
Червень 2014 р.
