Колошматить вітер віти у тополі
і тріпоче листя, шукаючи долі
І біжить струмок, збадьорений водою.
Огортає смуток чужою стороною
Задихаюсь в собі, рвуся в пустку, вдаль.
Наляга на груди вранішня печаль.
Хочу і не можу брід цей перейти.
О невже свободи більш не зберегти
