Зірка золотава з неба упаде
В молоду отаву, в зело молоде.
Зрить холодним оком місяць на село,
Ой немає проку з того що було.
Місяцю за обрій довго ще повзти,
Збудувати б добре до небес мости.
Бо не зупинитись хоч бери тай плач,
А земля велика й кругла наче м’яч.
Сонячна долина десь далеко є,
Шляху половина й сил вже не стає.
А в горі моргають зіроньки у сні,
Постихали в гаю птиці голосні.
У горі високо зірок не злічить,
Місяць зирить оком, киває й мовчить
Тихо далі суне. В рідній стороні,
Свої срібні струни залишив мені.
Парище .2017р.
