Ти обійми мене, коханий, захисти!
До серця пригорни і стане легшим
Той хрест, що довелось життям нести,
Вже він не так врізатиметься в плечі.
І не страшні уже морози і сніги,
Та пил і чад, що виїдають очі.
Зі мною ти водиці пригубив,
А я уже літать на крилах хочу!
До сивини твоєї доторкнусь...
До осені прямуємо по стрілці.
Та я для тебе завжди залишусь
Скуйовдженим горобчиком на гілці.
