Ти не прийшла і маєш на це право,
ти невинна нічого абсолютно…
Був тобі химерною примарою,
яка ходила поряд привселюдно…
Холод бігає від пальців до волосся,
слова різкі приречено – безсилі…
Я знову все лишив на півдорозі
через обламані безжально крила…
Я серце ніс в руках тобі і душу,
тепло своє беріг… Весняні очі
хай повірять, твій світ я не порушу,
навіть коли, сама цього захочеш…
