Ти говориш мені відпусти
в усіх значеннях цього слова…
Двері зачинивши, я став пустим.
Недоказані,
не до кінця зрозумілі
вже звичні розмови…
Я тримав тебе силою,
було не варто,
обіймав тебе міцно,
інколи - невчасно…
Безпорадно
цілував твої губи
й обличчя лінії
вчора…
Сотні раз говорив: "Так більше
не буду",
та був,
й довіра
твоя покривалася інеєм…
Ми люди й вчимось на помилках,
в когось занадто
багато їх,
в когось - менше…
Не ідеальні ми, як і світ,
що часто губиться
в стомлених вікнах…
коли день ще
мовчить,
а ти його вимкнути хочеш…
І знов мої ночі,
теплі і ніжні,
лишились в весні
разом із тобою…
Ненавиджу слова "колишня",
себе ненавиджу
знову
знову
знову…
