В зимовий морозяний вечір
Так хочеться казки мені.
Хмарки погасають, як свічі,
І губляться десь у пітьмі.
Я – наче зимова троянда:
Хурделиця сил додає.
Холодні обійми – відрада,
Співає душа й розтає.
Сріблясті сніжинки літають,
Підхоплені вітром зими,
На віях моїх осідають,
Стікають раптово слізьми…
Невидимим пензлем наносить
Узори мороз на вікно,
У казку мене переносить
Холодне красиве панно.
Сніжинкою в мріях літаю,
Від захвату очі горять,
У білій країні втопаю
Сріблястих казкових троянд.
11.12.2012
