І лиш на мить мені здалося...
Либонь, здалося.
Мене манили і твої очі,
Й твоє волосся,
І говорили мені глибини
Твоєї сині:
"Візьми за руку,
Щоб більш ніколи не відпустити".
І згуснув простір,
Повітря струмом пробило спалах.
І ми у ду́мках давно злилися уже вустами.
Ти говорив. І я говорила.
Й на мить здалося...
Мене манили і твої очі,
Й твоє волосся.
