Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: Осінь, моя осінь… - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Миколо, Що зрозуміли і вислухали мій монолог. Микола Карпець)), 26.11.2015 - 00:49
Тримайтеся геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Миколо! Я дуже рада, що маю таких чудових друзів, як у нашому КП, а ще в мене є син, невістка, донька зять і черверо пречудових онуків, двоє з яких були активними учасниками Майдансу, якщо пам'ятаєте було таке танцювальне шоу,причому склалося так, що внучка на той час студентка Кіровоградського Універа, а її молодший брат,мій наймолодший внук, ще школяр і був головним виконавцем у Криворізькій команді, і потім вони разом приймали участь у суперфіналі, як противники...А ще в мене є багато друзів, хоч зустрічаємося ми рідко, але ж є телефони,...звичайно це не зменшує болю за втраченим синочком, але все ж є для кого жити, та й підтримка від них відрадна... laura1, 26.11.2015 - 00:31
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Лауро! Мій Сергійко був унікальною дитиною, навчався лише на "5", не було таких запитань на які б він не знав відповідей,але доля склалася так, що маючи 2 вищі освіти пішов, на шахту простим забійником... Лана Мащенко, 25.11.2015 - 21:41
Говорять - час лікує. Ні, не лікує, а вчить жити з цією бідою. Ваші страждання не просто болючі, вони кошмарні. Я коментую не ваш вірш, а зрозуміла біль вашого серця і щиро співуваю. геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано! Я пишу про сина в пам'ять про нього...В одному з моїх віршів є такий вислів : Мій перший вірш присвячений був сину, і свій останній я про нього напишу,і так воно й буде... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Василю, що розумієте, хоч які болячі втрати переживаємо, а треба жити... DVI, 25.11.2015 - 19:08
Мені Ваша біль дуже близька і відгукнулась в серці.Як і Ви,я почав писати вірші після втрати найдорожчого для мене,дружини.Як і в Вас,я ніяк не можу змиритись з втратою.Думаю,що Господь дасть нам сили пережити біль втрати.З повагою Володимир Іванович. геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Володимире Івановичу!А що зробиш, треба жити, бо є для кого, та й вони живуть у нашій пам'яті і у наших віршах... Любов Ігнатова, 25.11.2015 - 18:50
У мене осінь забрала донечку 10 років назад.... Але наші діти живуть у нас, правда? Я своїм донечкам тепер кажу, що у нас є свій Ангел на небесах.... Я Вам щиро співчуваю... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро співчуваю вам, Любо! І, як і ви, я вірю, що вони є, вони нас бачать і знають, як нам без них боляче.Ми вас, наші рідні пам'ятаєм, ваші мрії з нами завжди йдуть, найрідніші люди не вмирають, вони в нашій пам'яті живуть... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Лано! Біль не пройшов, але я навчилася з ним жити, адже мала дітей і онуків, а ще трапилось так, що й невістка померла і їх донечка лишилася круглою сиротою, і я весь час бачила, та й тепер бачу, тугу у її очах, хоч вона вже й доросла, їй 21 рік... Шостацька Людмила, 25.11.2015 - 18:22
Колись в газеті "Пантелеймон"(не пам'ятаю прізвища автора) чоловік писав, що вірші до нього прийшли після важкої втрати і допомогли жити далі.Я впевнена, що Боженька відкрив Вам цей талант аби Ви могли так звернутись до свого сина і ще нести людям радість сказаним добрим словом.В Вас це добре виходить, а люди цього дуже потребують.Хоч біль Ваш не вщухає з роками, нехай Бог дає Вам сили жити,радувати дочку,зятя,онуків. геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так же, Людо, й у мене було...До того часу я писала лише для школи до різних заходів: урочистих лінійок, піонерських зборів загонів, вечорів відпочинку,..і ніколи не зберігала написаного, думала, що це кожен може написати,..а після смерті синочка я писала лише про нього, але учні мої це знали і почали звертатися з проханнями щось для них написати і, певне це мене врятувало від невимовної туги...Отож і стала писати ина різні теми... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І слова мої, і думки про синочка, слізьми скраплені рядки і листочки... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко!..Чорна звістка з ніг звалила, та прийшлось піднятись і з синочком дорогеньким навіки розстатись... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Любо! 21-ий рік, як його немає, а серце болить і душа страждає... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Людо, що розумієте мій біль. А я й не уявляла тоді, майже 21 рік тому, що ще зможу не лише жить, а й щось творить, тоді в моїх віршах крім болю, смутку й печалі не було нічого, та все ж якось навчилася жить з болем, сумом і печаллю... Lost Angel, 25.11.2015 - 16:40
До мурашок...Скільки болю і переживань у Ваших рядках! Я зворушена...! геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дівчинко!Дай,Боже, щоб ти не зазнала таких втрат...А я з цим болем живу уже 21-ий рік,.. геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Горличко! Це написано ще 20 років тому, коли з втратою сина,мені здавалося, що світ перевернувся і жити в ньому більше немає смислу, саме тоді я й почала записуватисвої вірші на папір, я й зошит з вірнами назвала "Коли душа і плаче, і болить,..Вибач, більше писать не можу, сльози не дають... |
|
|
||||||||||||||||||||||||||