Осінь, моя осінь!..Вже твої тумани
Затуляють сонце і неба блакить.
Доле, моя доле!..Я живу в печалі,
Душа моя плаче, а серце болить.
Осінь, моя осінь!..Я спішу до сина,-
Чи дощ накрапає, чи мороз, чи сніг...
Сину, ти мій сину!..В цім жорстокім світі,-
Я вже не почую твій юнацький сміх...
Більше не побачу, як зірки гарячі,
Очі твої, сину, й лагідні уста...
Пригадую з болем усмішки дитячі,
Без тебе в цім світі біль і пустота...
Осінь, моя осінь!..Вже дозріло жито,
І мені з тобою прощатись пора...
Сину, ти мій сину!..Стою край могили,
У житті без тебе лиш печаль і тьма...
Осінь, моя осінь!..Верба похилилась,
На порозі в мене вже стоїть зима.
Сину, ти мій сину!..Як же я стомилась,
Як без тебе в світі я іще жива?..
Осінь, моя осінь!..Темною водою
Пливе жовте листя, а серце болить...
Доле, моя доле!..Лиш печаль з журою,-
Мені залишилось , важко в світі жить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623856
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.11.2015
автор: геометрія