смуток Та сльози
сумнів Та страх
содомлять серце
спогади В снах
слова скресали
скло Та струна
совість стріляли
світла сивина
самі собі свої
січуть сніги січневі
стріли складуть серпневі
січові стрільці
сини стали слабкими
судини Та стремена
судилося святими
стелити стріху Й стелі
се Так століття ставим свічі
се Так собі спитали струму
У Дзеркала свої Дивіться Двічі
Стріньте Наснагу, А Не Втому
