Не розумію тих людей, що притворяються. Вони спішать кудись, їдять і сплять. Вони в звичайні речі не вдивляються. Вони як сире м'ясо серед кошенят. Чому би їм не зупинитися і не поглянути на світ дитячим поглядом безмежним, який у них колись жеврів?
ID: 541391 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 04.12.2014 17:16:11 © дата внесення змiн: 04.12.2014 17:16:11 автор: Громовиця
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie