Захвилювало снігом спокій вечорів,
У довгий сон пірнула тихо осінь.
Ти, мабуть, вже для мене перезрів,
А я для тебе не дозріла й досі.
Вікно-мольберт в льодяних візерунках
Скувало пальці доторком одним.
Пропала осінь, не зібравши клунки,
Щоб я за нею звіяла крильми.
Спікав у скронях голос твій гучний,
Ліхтар на вулиці стлав азбукою Морзе.
Щоб не шукати все нових причин,
Зазолотію і піду, як тиха осінь.
Чудесна робота - і красива і мудра. Все так змальовано до тонкощів. Особливо сподобалось: "Ліхтар на вулиці стлав азбукою Морзе" - стільки всього малюється в голові ...
Юлія Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Захоплююче! 
гарно
