Три рими відшукались лиш під вечір,
У сутінках вони лягли на плечі,
І зашептали тихо так на вухо:
“Ти не пиши, а лиш природу слухай,
Вона сама тобі усе напише,
Про те, як вітер на деревах дише,
Як ліс росте, як квіти день стрічають,
Пелюстками все навкруги квітчають…”
І тиша теж нашіптує на вухо:
“Ти не пиши, а лиш природу слухай.”
