Приставте мені пістолет до скроні,
Заберіть усе, що для вас найцінніше,
Мені вже не світить торкнутись її долоні,
А для мене це найдорожче, найгірше.
Бездомні собаки збираються в стаю,
Ми наділені різними здібностями,
Одні по маленьким причинам зляться, інші, тануть,
Одні просирають те, що інші рахують цінностями,
Іноді хочеться просто розбити скло,
Виплигнути з нього і полетіти як птаха,
Але зараз ціниться наглість і йобане зло,
Я ж в цьому світі, звичайна комаха.
Бездомним абсолютно не потрібна реклама,
Поїсти б на ніч, аби на смерть не замерзнути,
Для декого просто слова, слово : МАМА,
А я за нього готовий з лиця землі щезнути.
Поміняйте мені батарейку в свідомості,
Я втомився жити по вашому феншую,
І в добавку ще та, яку я люблю,
Мене відтепер, не почує.
Вона зараз п’є фреш свіжо вижатий,
Або червоне вино біля камінного полум’я,
А мені навіть шматок чорного хліба не лізе,
І тоншить від одного мого імені.
Я опинився в своєму ж полоні,
З якого мені не вибратись більше,
Приставте мені пістолет до скроні,
І заберіть усе, що для вас найцінніше …
ID:
451590
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 29.09.2013 14:32:02
© дата внесення змiн: 29.09.2013 14:32:02
автор: Віктор Непомнящий
Вкажіть причину вашої скарги
|
