Ну не дивись сумними ти очима.
І не мовчи, чекаю я слова.
А ти сидиш, неначе одержима,
Немов би хмара, та не грозова.
У погляді пустому і холодному
Незрозуміла філігранна грань.
Чи ми пробачим зраду один-одному?
Питання це стоїть до запитань.
Чи будем все життя карати?
Незна за що, о Боже мій!
Що не зуміли цінувати.
І не змогли ми подолати
Гординю в гордості своїй...
