Осінній сад... Солодкий здогад.
А залишився тільки спогад
Про запах яблук, терпких, пізніх;
Багряних, жовтих, злотних, різних.
Багато листя у воді,
Та іскри літа молоді...
І мимоволі – тихий сум.
Приходить безліч різних дум
Про все, про суть... І так самотньо,
Зостався світ напередодні...
Це осінь, осінь, не морози.
Це її подих, її сльози.
І тихий шелест падолисту,
Який, на жаль, не чути в місті.
Там, у вікні – зчорнілі віти.
Уже не пахнуть пізні квіти,
А за вікном – рясні дощі
І запах яблук у душі...
13.08.2009р.
