- Відпочину трохи,- промовляє мати,-
Був важкий сьогодні на роботі день,
От лише зготую їжу вам на завтра,
Витягну хутенько кістки з черешень,
Приберу в кімнаті,
Виперу білизну,
Прострочу строкаті штори до вікна,
Збігаю до Наді, що живе поблизу,
Віднесу їй ліки:
щось злягла вона..."
З Петриком - уроки,
З Стасем - малювали,
Галі - плаття шили -
випуск навесні...
Про своє згадала, що пішло до строку...
Ковдру з ліжка зняла,
Як поснули всі...
Втома сон порушує -
День минув подіями,
Зірка миготлива
Сонцю вступить знов.
День новий, незбуджений
Ніч хова під віями,
Стереже
невимірну
мамину любов.
2006.
краще замінити на "поперу білизну". так хоч не втратите тактовність строфи
Борисовна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Благодарю, г-н "Ранимое самолюбие"! Я не на вас "наезжала", а желала поправить читабельность произведения, не надо так мощно отбиваться. Ничего личного. Если обидела, пардон меня! Не сердитесь.
Гарний вірш, і думка - так може написати тідбки жінка. Особливо закінчення. Щоправда, не завадило б над технікою попрацювати (він справді заслуговує на 5)