О, сивочоле місто! Ти приснись мені
Де в затишку старенької кав"ярні
Згадаю я студентські дні -
Такі щасливі і такі жадані.
В кав"ярні тонкий запах коньяку
І філіжанка кави смаковита.
Замовлю ще собі одну таку
І запитаю зветься як сусідка.
Назвала ім"я, очі підвела.
Знайомий погляд. Ні не може бути!
Ми вчились разом, так! Та це ж вона!
Обличчя риси не змогла забути.
Обіймами ми з нею привітались,
Сліди сльози змахнули на очах.
Вже двадцять літ пройшло як ми навчались,
Вже двадцять літ майнуло наче птах.
Сім"я? Родина? Діти? Що нового
В твоїм житті за ці роки було?
І спогадами линемо до того,
Що вже давно минуло і пройшло.
Ось дві години... наче й не сиділи.
Прощання... Посмішки... Дзвони...
І кожна до свого гнізда летіла,
І кожна вірила, що ще зустрінемсь ми.
Гарно! Шкільні роки і друзі це щемні і такі дорогі спогади.Наш клас уже в продовж багатьох років проводить регулярні зустрічі у стінах рідної школи.Про одну таку зустріч, я і запрошую Вас прочитати мій нарис.(ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ 50 РОКІВ). З повагою Євген.
irinag відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
