О, сивочоле місто! Ти приснись мені
Де в затишку старенької кав"ярні
Згадаю я студентські дні -
Такі щасливі і такі жадані.
В кав"ярні тонкий запах коньяку
І філіжанка кави смаковита.
Замовлю ще собі одну таку
І запитаю зветься як сусідка.
Назвала ім"я, очі підвела.
Знайомий погляд. Ні не може бути!
Ми вчились разом, так! Та це ж вона!
Обличчя риси не змогла забути.
Обіймами ми з нею привітались,
Сліди сльози змахнули на очах.
Вже двадцять літ пройшло як ми навчались,
Вже двадцять літ майнуло наче птах.
Сім"я? Родина? Діти? Що нового
В твоїм житті за ці роки було?
І спогадами линемо до того,
Що вже давно минуло і пройшло.
Ось дві години... наче й не сиділи.
Прощання... Посмішки... Дзвони...
І кожна до свого гнізда летіла,
І кожна вірила, що ще зустрінемсь ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177270
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.03.2010
автор: irinag