Крокую по білій стежині,
Сніжинки злітають грайливі,
Ох, ця веремія казкова,
Чарі́вна зима загадкова.
Пушинки летять над обличчям,
Чудово та трохи незвично,
Красі підставляю я руки,
Які ж це яскраві сполуки.
Вони дивовижні, манливі,
Як феї маленькі красиві,
Так хочеться мить зупинити,
На згадку красу залишити.
