Як хочу зараз в небо подзвонити
Й спитати в тебе, сину: — " Як ти там?"
Але не знаю Божі реквізити
І де знайти ключі від райських брам?
Мовчить твій телефон чомусь віднині.
Раніше ще розрадою він був.
А зараз тиша ранить щохвилини
І серце не витримує тортур.
Питань до тебе, сину мій, без ліку!
А ти мовчиш, ховаючи думки.
Лиш усмішка твоя мені на втіху
Застигла на портреті залюбки.
— Чому пішов, синочку, так зарано,
Зоставивши мені нестерпний біль?
Кровлять мої відкриті, свіжі рани,
Та знаю, що цього ти не хотів.
— Як торувати шлях земний, мінливий,
Коли немає сенсу і снаги?
Адже тебе без пам'яті любила!
На жаль, тебе забрали вороги.
— Пробач мені, мій соколе, мій сину,
Що не змогла тебе уберегти.
Молюся зі сльозами вищим силам,
Щоб вічний спокій там знайшов і ти.
Чекатиму на зустріч із тобою
У райських, невідомих нам світах!
Задам тобі питання, що журбою
Лежать сповиті в тайних закутках.
— Прощай, синочку! Зцілюйся від болю
Підступної, кривавої війни.
Тебе люблю безмежною любов'ю,
Як можуть лиш любити матері.
— Лише приходь до мене уві сні...
05.11.2025 Л. Сахмак (Л. Сахарук-Маковей)
Картинка з інтернету
