Як хочу зараз в небо подзвонити
- Й спитати в тебе, сину: -" Як ти там?"
Але не знаю Божі реквізити
І де знайти ключі від райських брам?
Мовчить твій телефон чомусь віднині.
Раніше ще розрадою він був.
А зараз тиша ранить щохвилини
І серце не витримує тортур.
- Питань до тебе, сину мій, без ліку!
А ти мовчиш, ховаючи думки.
Лиш усмішка твоя мені на втіху
Застигла на портреті залюбки.
- Чому пішов, синочку, так зарано,
Зоставивши мені нестерпний біль?
Кровлять мої відкриті, свіжі рани,
Та знаю, що цього ти не хотів.
Як торувати шлях земний, мінливий,
Коли немає сенсу і снаги?
Адже тебе без пам'яті любила!
На жаль, тебе забрали вороги.
Пробач мені, мій соколе, мій сину,
Що не змогла тебе уберегти.
Молюся зі сльозами вищим силам,
Щоб вічний спокій там знайшов і ти.
Чекатиму на зустріч із тобою
У райських, невідомих нам світах!
Задам тобі питання, що журбою
Лежать сповиті в тайних закутках.
Прощай, синочку! Зцілюйся від болю
Підступної, кривавої війни.
Тебе люблю безмежною любов'ю,
Як можуть лиш любити матері.
Лише приходь до мене уві сні...
05.11.2025 Л. Сахмак (Л. Сахарук-Маковей)
Картинка з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2025
автор: laura1