Дорога додому, чи буде вона?
Чи зможемо ми повернутись?
Розкидала сім'ї по світі війна,
Не встигли й назад озирнутись.
Пішли без нічого, бо важко нести,
Лиш діти - скарби найдорожчі.
Якби ж то знаття чи ще довго іти,
На цю ненамолену прощу?
І сльози і біль, безперервна ріка,
Нема їй ні ради., ні втіхи.
І хліб не солодкий, і доля гірка,
Та кожен пройде свої віхи.
Тяжким тягарем і печаль, і вина,
Згинають і душу і спину...
... Тернисті дороги, чужа чужина,
А в серці болить Україна.
