Ми не рідні, проте, й не чужі,
Щось-то спільне між нами існує,
Не наточені знову ножі, –
Їх в майстерню свою заберу я,
Я у праці немов у хмілю, -
Наточити ножі – то замало,
Рукоятки красиві зроблю
Я з тих рОгів, що ти дарувала
Перейшов вже гордині межу,
Ні, не прикро, хіба тільки трошки,
Запроси мене ще, прибіжу,
Заточу хоч виделки, хоч ложки!
