Ніч в минуле відійшла.
День новий настав.
Сонячного він тепла
Нам подарував.
І прокинулись квітки
Гарні й запашні,
Що навіяли думки
Добрії мені.
Встали степ і луг, і гай,
Поле, сад і ліс…
Забуяв навкруг розмай
Їхній, що приніс
Серцю світлі почуття,
І йому їх дав,
Темні ж геть у небуття
Тут же відігнав.
Я угору очі звів.
Там небес блакить.
Бачу – зграя в нім птахів
Вже ключем летить.
І лунає їхній спів
Гарний та дзвінкий.
Хай він навіть і без слів,
Та такий палкий!
Долу річенька біжить
У незнану даль.
Тоне в ній у тую мить
Вся моя печаль
І уже не вирина,
Захлинувшись в ній,
Як її дісталась дна
В темряві німій.
Все навколо розцвіта.
Всюди пишний цвіт.
З днем новим мене віта
Так увесь цей світ.
Євген Ковальчук, 05. 07. 2021
