На тихій вулиці дощів
самотні листопаду кроки:
– Як справи, друже?
– Та нівроку.
Із Києва іду у Львів.
Саме тепер прекрасний час
провідати старого Лева,
стоять розхристані дерева,
на місяця іконостас
читають молитви на зиму,
а димарі їм чадять димом…
день загорівся…
і погас
у синіх сутінках дощів.
– І я з тобою йду у Львів.
10.11.24р.
Гарно! 
