Як жартом, вересень розсіяв
П'янкий дурман по берегах...
Осінній парк і цілий Київ
Шанеллю лагідно пропах.
Ти ніби зірка з небокраю,
Що відбивається в воді...
Парфумів запах нагадає
Що недосказано тоді.
Чаклунко осінь, посміхнися
Останнім золотом беріз.
Твій хід прощальний по столиці
Яскраві спогади приніс.
Блискучі очі, темні вії,
Солодкий присмак на губах...
Від незнайомки вітер віє,
Шанеллю берег мій пропах.
Не знаю чар жіночих дії,
Чому в полон беруть мене..
Чому шанельна ностальгія
До тебе раптом поверне...
