Про що шепочуть нам зимові дні і ночі…
Зими початок… Несміливий місяць грудень, йому вчасно не вдалося провести панянку осінь. Минали дні, а рудоволоса настирно намагалася з ним домовитися і це їй вдалося. Часті дощі занадто надоїдливо тужливі.Чи місяць серпом, чи блідолиций тарілкою й ясноокі зірниці, заховалися в своїх казкових шатах. Майже щодня небо в сірій пелюшці.
І в Новий рік, і на Різдво Христове небо затягнуте хмарами.Чому сердите,чом насупило брови?І часом з смутком дивиться на землю.Та все ж комусь була нагода,помітити між хмар Благовісну зірку,про народження Ісуса.
А ранком… Небо посіяло на землю дрібний дощ; сумний, холодний, нежданий. Дуже схожий на дощ примхливої осені. Ну ось,знову спомин про неї. Такий дощ може й затягнеться, але ж вже тиждень січня. По дорогах калабані води, а десь, навіть з багнюкою. На зораних полях земля, як пластилин, хоч й день похмурий та, аж виблискує. Доволі напилася вологи земля – матінка, але ж тепер в душу підкрадається тривога, хоча б не вдарив сильний мороз….
Себе спитаю; за чим сумує природа? За людську байдужість до неї? Не бережуть Божий дар, засмітили, на жаль вирубують дерева – легені землі. А можливо, що немає закінчення воїн? Та кожного разу іспити нової зброї, до чого приведуть? Звичайно ні до чого хорошого. Врешті – решт, вже рік, як живемо в хаосі. Розповсюдився «Ковід-19» - по всій планеті. Хто відповість на багато запитань, чи дочекаємося правди? Напевно ж ні! Доведено вченими, ми маємо більше двохсот вірусів. Страшно уявити здібність Ковіда імітувати з ними. Інші держави вже знову закривають кордони, на жаль знову відбувається сплеск захворюваності, що приведе до смертей. В новинах інколи обговорюють про новий вид ковіда. Хто в цьому винен? Напевно і ми частково, що гріха таїти. Покаятися, шанобливо ставитися до землі.
А що ж вона…. годувальниця наша? Як і кожного року, хоче себе прикрасити. Он, біля гойдалки, зморена розквітла фіалка. Бідолашна, не може зрозуміти, чи осінь, чи весна, адже спекотне літо далося в знаки. завмирала зелень, висихала й знову в боротьбі за життя, прагнула досягти мети.
І ось, вже минає другий день Різдва… Можливо небо й Всевишній почули каяття народу, молитви. Небо по обрію ховало хмари, посвітліло. Яскраве сонце промінням ласкає землю.
Тож і ми скинемо сум з душі, з сердець. В надії прислухаємося до зимових днів, що згодом покажуть свою силу. Земля вбереться в пухову білосніжну хустину, дерева й кущі в іній й в вуалі неймовірної мережевої краси. А вітер, що приносив тепло, сховається в долинах поміж гір, прислухається до річкових пісень. І зима сміливо запросить в гості морозець. Вологе повітря охолоне, мороз на шибках вікон тихцем розмалює срібні візерунки, покаже свою майстерність. В природи буде міцнішим сон, під білосніжним простирадлом зігріються озимі, набераються сили.
Нам так хочеться, щоб кожна пора року відповіла своїм критеріям. Навесні просинається природа. З вирію повернуться птахи, зеленітиме все довкола.День стане довшим, теплішим, привітним. Хоча думаю; ми проснувшись, вже радіємо новому дню, бо це вже життя. А жити - це вже щастя. Думаю; влітку насолоджуємося його подарунками, різновидність, різний смак ягід, краса різнобарвних квітів придасть нам віри в щасливе майбутнє. А щедра осінь підтримає нас і кожну родину, кожну господиню нагородить врожаєм….
Та про все це - треба справжньої, сніжної зими з хурделицею, з чарівними сніжинками, щоб зловивши їх на долоні, відчути смак зими. Зліпити сніжку, заставити її заплакати і цим позбутися усіх сумлінь. І світлі мрії тримати при собі, нести людям добро і радість. І берегти нашу землю – матінку. Вірю, ми український народ - здатні це зробити!
А поки ж, температура за за вікном нуль градусів. Та пахне зимою, морозцем, а про що нам зима нашепче, ми ще послухаємо з вами.
Всім гарного Різдвяного вечора за святковим столом !
Життєві, щирі і зтурбовані Ваші роздуми, Ніночко, наповнені любов'ю, добротою і оптимізмом. Будемо надіятися і сподіватися, що прийде кращий час. Але тих зим, напевно, не повернути.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже цікаві роздуми про шепіт Природи... Актуальний твір, щоб задуматися про нашу війну, насамперед з Природою, а вже потім - з ворогами, а щодо відсутності снігу... це вже відповідно до нової епохи Водолія. Пам'ятаєте - скільки галасу було навколо кінця світу в 2012 році. Так от, це був лише кінець епохи Риб, а глобальні зміни в Світі пов'язані зі зміною епох відбуваються дуже повільно, тому тільки зараз ми помічаємо теплі зими...
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прекрасний опис природи, Ніночко! Мудрі філософські роздуми закликають людей до розумних вчинків - шанувати і берегти матінку-землю!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую!Як надоумити людиськів,щоб навчилися берегти і землю й відповідно ж своє життя...Як виховується молодь...хто втілює світлі мрії в майбуття..на жаль жага багатства перекреслює все...і вкотре землі рани наносить...
Всього найкращого Вам!
Гарно, яскраво, Ніночко. Читаєш і поринаєшш в колоритні та казкові періоди та віримо у здійснення заповітних мрій. Дякую. Якщо буде віра, надія і любов, то все буде добре.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таке оповідання, дорога Ніночко! Читала його із слізьми...Чогось так взяло за душу... Та ми всі сильні і переможемо всі віруси і несправедливість!Бо ми доньки і сини нашої неньки-України...Із Різдвом Вас Хрестовим і всю Вашу родину!Щастя Вам і благополуччя! Достатку і Божого благословіння!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую! Навзаєм! Божого благословіння Вам на многії літа!