Я вишию долю Вкраїни
У серці – не на полотні,
Сховаю у нім біль руїни,
Згадаю, хто впав у війні.
Та доля, мов житечка поле,
Де поряд колосся і мак.
Така землі вишилась доля,
Гірка і солона на смак.
Гірка, бо зросла полинами,
Солона від поту й крові.
Жита ж корчували цунамі,
А поряд зростали нові.
Я вишию долю хрестами,
Сльозою розбавлю жалі,
Й шептатиму в тиші устами
Молитву про мир на Землі.
6.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
