моя рука – в зміїній норі. переслідую чорну мамбу.
моя голова – в клітці з левами. ну, мені стало цікаво.
під ногами – пекуча грань. я танцюю, ніби востаннє.
о, я забув сказати: голову вже понесли
показати старому іродові, трясця його печінкам.
щоразу, як ви мені телефонуєте, я заплющую очі
і йду по канаті над прірвою. чорна мамба повзе по мені.
слизька й небезпечна, будьте моєю плазункою!
темні думки безсонних сушаться там надворі.
лізь до мене під ковдрою, – кажу, не змигнувши оком.
вона, підморгнувши, лізе. чи то мені здалося?
ви знаєте, вона тріпоче довгим язиком,
та навряд чи її хтось назве язикатою.
і ось – я навіть не стямився – вчепилася, мов електричний
затискач на багато вольтів, просто мені в губу!
ви не знаєте, що то: поцілунок чорної мамби. –
не треба мене звинувачувати в легковажності, в разі чого.
чорна мамба! вона повзає по мені
з тропічним шелестом трави, з оксамитовим шепотінням.
м'яко підштовхує головою, ніжно кусає за вухо:
бажаю свого блаженства, – так вона каже, мамба
black mamba, jethro tull
