Ми пара не ідеальна.
Всього у житті було,
Та лиш про одне благали,
Щоби не гуло село.
Боялись ледащом бути,
Ліпили своє гніздо.
Ті роки нам не забути –
Одну вибирали з доль.
Стрічались і справжні друзі,
І покидьки на путі,
І люди, що не байдужі
До всього, що є в житті.
Й на серце тавро лягало –
На все був свій суд і час:
Когось ми перемагали,
А хтось насміхався з нас.
Та, як не було, прожито
Найкращі уже роки,
Живі ще зернятка жита
У душах, серцях поки.
Йдемо ми, за руки взявшись,
Дорогою в майбуття
Удвох, як було і завше,
Вимірюємо життя.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
хай буде так завжди - удвох- узявшись за руки... гарна поезія, насичена життєвою мудрістю... 
