Дивлюсь на правнучку Єлінку,
Як ніжно ляльку колиха.
Немов справжнісіньку дитинку
До себе ніжно притуля.
Згадала я, як ляльку Люсю
Татусь в дитинстві дарував.
Немов на неї я дивлюся.
Той спогад серце чарував.
Вона здавалася живою,
Що зараз піде у танок.
За все життя, прожите мною,
Та лялька краща із ляльок.
